Екран комп’ютера світиться, курсор миготить десь у тексті, який давно треба було закінчити. Поруч відкрите вікно, і звідти час від часу заходить повітря — холодніше, ніж очікувалося. І ти сидиш так, ніби все нормально, але всередині є дивне коливання — це не тривога, яка не вимикається, у своєму класичному прояві, але й не спокій. Ніби…
Ти просто сидів. Або йшов. Або лежав і намагався заснути. Нічого особливого не відбувалося. І раптом — серце вдарило так, ніби хтось різко підняв гучність. Руки похолоднішали. Стало важко дихати, хоча ти точно дихаєш. З’явилося відчуття, що зараз щось станеться. Щось жахливе і неминуче, хоча ти навіть не можеш пояснити, що саме. А потім, хвилин за десять,…
Є таке відчуття, яке важко назвати точним словом. Не паніка. Не жах. Просто — постійне фонове гудіння десь у грудях. Ніби хтось забув вимкнути радіо, яке грає тихо, але безупинно. Ти вже й не звертаєш на нього уваги. Але воно є. І воно втомлює. Саме так виглядає хронічна тривога зсередини. Не як приступ, не як…
Ти ніби просто втомився — але плечі вже кілька тижнів тверді, як камінь. Щелепа постійно стиснута. Шия болить навіть після сну. А ввечері раптом помічаєш, що сидиш із піднятими плечима навіть удома, у тиші, ніби організм досі чекає чогось поганого. Іноді люди роками живуть у такій напрузі й перестають її помічати. Тіло звикає бути «зібраним»…
Ти ніби вдихаєш — але повітря все одно не вистачає. Хочеться зробити ще один глибокий вдих, потім ще. У грудях з’являється дивне стискання, а думки одразу летять у найстрашніший бік: «Раптом щось із серцем?», «А якщо я зараз задихнуся?» І чим сильніше людина намагається контролювати дихання — тим дивнішим воно стає. Особливо лякає те, що…
Ти прокидаєшся ще до будильника через дивне тягнення в шиї. Потім ниє спина. До вечора додається важкість у ногах, ніби ти не сиділа весь день за ноутбуком, а тягала мішки. Аналізи — нормальні. Лікарі кажуть: «Серйозного нічого немає». Але тіло вперто продовжує боліти. І найважче тут навіть не сам біль. А відчуття, ніби тобі ніхто…
Ти ідеш на важку розмову — і раптом болить живіт. Просто так, ні з того ні з сього. Або перед виступом тремтять руки, хоча ти вже робив це сто разів. Або після кількох місяців на межі — починається висипання на шкірі, або та сама спина, яка ніколи не турбувала, раптом укладає тебе горизонтально на тиждень….